Сторінка 1 з 1

Про українські богослужбові тексти

Додано: 03 лютого 2019, 00:40
admin
Передусім слід сказати, що протягом останніх 100 років богослужбові тексти перекладалися українською мовою не один раз різними людьми. Перші спроби були ще під час національно-визвольних змагань 1917-1920 років. Чи збереглися ці переклади донині - тема окремого дослідження.
Наступна масштабна хвиля українізації богослужбової літератури виникла у 1950-1960 роках. В силу історичних причин (панування радянської атеїстичної влади на території України) багато представників українського духовенства змушені були емігрувати до за кордон і утворили там церкви в діаспорі. Зокрема, найбільші українські православні діаспори були в США й Канаді. Там же й видавалися перекладені українською мовою богослужбові книги. Але слід врахувати, що ці українська мова там була дещо специфічна - мова, якою говорили українці-емігранти до Другої світової війни. Багато з цих книг збереглися і навіть дотепер перевидаються в Україні.
Із отриманням Україною незалежності починається нова хвиля українізації богослужбової літератури. Патріарх Філарет очолив із духовенством переклад основних богослужбових книг у 1990-х роках. Переклад здійснювався з церковнослов’янської мови, а не з грецького оригіналу (очевидно, через брак знавців давньогрецької мови), тому в перекладі залишилося багато церковнослов’янських слів. Але стиль того чи іншого перекладу - це вже тема для окремої розмови. Головне, що переклади УПЦ КП (як вона тоді називалась) більш адаптовані до сучасної української мови, на відміну від діаспорних перекладів, що містять багато застарілих слів та діалектизмів.
На цьому сайті будуть розміщуватись як старі, так і нові переклади, тож можна самостійно порівняти.
Слід сказати, що Патріарх Філарет провів титанічну роботу, переклавши всю Біблію (з російської, але все одно це праця), більшість богослужбових книг (зокрема, повністю Тріодь постову й цвітну, раніше були перекладені тільки окремі служби; Октоїх, раніше були перекладені тільки недільні служби; Мінея святкова, яка також містить багато нових служб, котрі не були раніше перекладеними), а також "Житія святих" та інші святоотцівські твори. Навряд чи є людина, яка зробила такий величезний вклад у церковну українську літературу. Завдяки ньому Українська Церква майже повністю укомплектована українськими книгами. Бракує лише перекладу Мінеї місячної у 12 томах, а також Типікону. Але, можливо, це й на краще. Адже церковнослов’янська Мінея переповнена російськими святими, служби яким були додані після захоплення України Росією в 17-му столітті. При всій повазі, святість багатьох цих людей знаходиться під певним сумнівом (чого варта лише канонізація царя Миколи II). Тож тепер, після об’єднання церков, є нагода переглянути список святих. Стосовно Типікону - ситуація аналогічна.
Цілком можливо, що після утворення ПЦУ збереться богословська комісія, яка спробує здійснити новий переклад богослужбової літератури з грецького оригіналу. В тому числі й грецький Типікон, у якому збережені давні традиції й устави і який не піддавався російським змінам.
Ну а поки що користуємося тим, що є, і дякуємо Богові й за це.

P.S.: Не можна не згадати і про українські переклади Греко-Католицької Церкви 1980-1990 років, які здійснювалися у Ватикані, але їх не так багато. УГКЦ хоч і підкоряється Ватикану, але дотримується східного богослужбового обряду, як і Православна Церква. Тож богослужбові книги майже ідентичні (з невеликими відмінностями).