Вас вітає українська православна церковна бібліотека! Тут є богослужбова література, літургія українською мовою, ноти, Святе Письмо та багато іншого. Тексти, які знадобляться для парафій, що перейшли до Православної Церкви України.

УВАГА! Через значне засилля спам-ботів зареєстровані користувачі повинні пройти модерацію, щоб мати змогу писати повідомлення на форумі. Аби переконатися, що Ви дійсно людина, найкраще вказуйте свій логін українськими літерами, а в полі "Підпис" напишіть кілька змістовних фраз українською мовою. У полі "Звідки" можете вказати назву населеного пункту або області українською.

Навіщо Православній Церкві “новий стиль”? Проблеми й міфи

Відповісти
swift
Повідомлень: 71
З нами з: 04 лютого 2019, 15:28

Навіщо Православній Церкві “новий стиль”? Проблеми й міфи

Повідомлення swift » 29 жовтня 2022, 19:50

Навіщо Православній Церкві “новий стиль”? Проблеми й міфи.

Останнім часом з’явилася «модна» тенденція серед українців прагнути святкувати Різдво Христове 25 грудня під різними приводами. Спробуємо розглянути можливі наслідки таких рішень.

Проблема 1. Не можна перенести дату святкування Пасхи.

Якщо перейти з юліанського календаря (старий стиль) на григоріанський (новий стиль), який був придуманий Католицькою Церквою, а саме Папою Римським Григорієм XIII, то доведеться святкувати і Пасху за новим стилем. Але тоді можуть бути роки, коли Пасха припадає раніше, ніж єврейська. А це приведе до серйозних канонічних порушень, бо Апостольські правила не дозволяють святкувати Пасху раніше за юдейську чи в один день із ними: «Якщо хто, єпископ, або пресвітер, або диякон святий день Пасхи раніше за весняне рівнодення з юдеями святкувати буде, хай буде вивержений зі священного чину» (правило 7). Григоріанський календар приводить католиків до порушення цього правила. Вони святкували Пасху раніше за юдеїв у 1864, 1872, 1883, 1891 роках і одночасно з юдеями у 1805, 1825, 1903, 1927 і 1981 роках.

Також усім відомо, що Благодатний вогонь у Єрусалимі чудесно сходить лише в суботу перед Пасхою за старим стилем, а не новим. Ніхто не наважиться зневажити це божественне чудо.

Для вирішення цієї проблеми було придумано новоюліанський календар, згідно з яким неперехідні свята відзначаються за новим стилем (Різдво Христове 25 грудня, Богоявлення 6 січня і т.д.), а Пасха — за старим. Однак чи вирішує новоюліанський календар інші проблеми?

Проблема 2. Якщо святкувати Різдво Христове 25 грудня, то що святкувати 7 січня?

Переважна більшість людей в Україні ходили на святкове Різдвяне богослужіння 7 січня. І будуть ходити надалі. Отже, якщо якась парафія відзначить Різдво 25 грудня, обов’язково знайдуться люди, які про це не знали. Вони прийдуть до церкви 7 січня, а там зачинено. Або відчинено, але немає святкової служби. Що тоді вони зроблять? Підуть до московського патріархату.

Теоретично можна проводити на одній парафії Різдвяне богослужіння двічі — 25 грудня і 7 січня. Але це породжує нову проблему.

Проблема 3. Якщо святкувати Різдво Христове двічі — і 25 грудня, і 7 січня — отже, треба й усі інші свята відзначати двічі?

В такому разі щодня доведеться служити в храмі дві служби: одну для вшанування свята за старим стилем, одну — за новим. Але у православному храмі на одному престолі можна служити лише одну літургію за день. Деякі великі церкви можуть мати кілька престолів, але ж не маленькі сільські храми.

Як можна побачити, така ідея була б абсурдною і безглуздою. Це привело б до хаосу в богослужіннях. А, як писав апостол Павло: «Все повинно бути благопристойно i статечно» (1 Кор. 14:40).

Проблема 4. Не можна перенести дату святкування Різдва Христового без зміни інших свят.

Різдву Христовому передує багато днів підготовки вірян і посту. Не можна вирвати з контексту церковного року цей важливий день і перенести його окремо, не зачепивши інших днів.

У церковних богослужбових книгах чітко прописано, в які дні може припадати неділя перед Різдвом Христовим (неділя святих отців), неділя перед нею (святих праотців) і неділя після Різдва. В уставі передбачено варіанти поєднання цих неділь із деякими неперехідними святами.

Якщо ж перенести святкування лише одного Різдва Христового, то доведеться переписувати богослужбові книги, передбачаючи нові випадки поєднання. Наприклад, у такому випадку неділя перед Різдвом буде припадати від 18 до 24 грудня, і в певний рік вона може трапитись 19 грудня, на день святого Миколая. Такого випадку поєднання в уставі не передбачено. Хто його буде придумувати?

Можна спробувати перенести дату святкування не лише Різдва Христового, а й інших неперехідних свят, але це породжує нову проблему.

Проблема 5. Якщо святкувати Різдво Христове на 2 тижні раніше, то доведеться й інші неперехідні свята відзначати на 2 тижні раніше.

Усі звикли приходити по освячену воду до церкви на Богоявлення (Хрещення Господнє) 19 січня, освячувати мак і зілля на день мучеників Маккавеїв 14 серпня, освячувати фрукти на Преображення Господнє 19 серпня. Тільки уявіть, яка почнеться плутанина, описана в проблемі 2. Ніхто не знатиме, коли яке свято, коли в кого «день ангела».

День святого Миколая доведеться відзначати не 19, а 6 грудня. Але ж це день ЗСУ. Тоді одне з цих двох свят втратиться. Покров Пресвятої Богородиці доведеться святкувати не 14, а 1 жовтня. Але ж в Україні законодавчо закріплено день святкування захисників України 14 жовтня, приурочений до свята Покрову. Поясніть літнім бабусям, чому Різдво Іоана Хрестителя і день святих апостолів Петра і Павла будуть у червні, а не липні.

І знову ж таки, якщо перенести всі неперехідні свята, а Пасху ні, то доведеться переписувати всі богослужбові книги, бо наразі передбачено, що Пасха може припадати від 4 квітня до 8 травня (від 22 березня до 25 квітня за старим стилем), і розписано випадки майже на кожен із цих днів. Якщо змістити ці рамки, то з’являться нові непередбачені випадки.

Крім того, Петрів піст завжди починається через тиждень після свята П’ятдесятниці, яке є перехідним. А кінець цього посту завжди припадає на 12 липня (день апостолів Петра і Павла). Якщо перенести це свято на 29 червня, то можуть бути роки, коли Петрового посту взагалі не буде (у випадку пізньої Пасхи)!

Але ж хіба люди, які ходять до церкви раз чи два на рік, цікавляться цими нюансами?

Проблема 6. Якщо святкувати Різдво Христове 25 грудня, хіба стане ходити більше людей до церкви?

Більше не стане. А от менше може стати запросто. Підуть до московського патріархату, бо звикли все життя святкувати 7 січня.

Проблема 7. Хто буде вирішувати в кожній парафії, коли святкувати Різдво Христове?

У кожній церковній громаді знайдуться молоді парафіяни, які вважають себе прогресивними і захочуть святкувати 25 грудня, як на заході, але знайдуться й консервативні пенсіонери, які ні за що не погодяться на це. Можуть виникати конфлікти і розділення. Усяке царство, що розділилося в собі, не встоїть.

Звісно, в такому разі священик може сказати вирішальне слово. Але яке б він рішення не прийняв, будуть незадоволені люди, які перестануть ходити до церкви і підуть до іншої (напевно, московського патріархату).

Або ж повториться сценарій, який трапився в російській церкві після реформи патріарха Никона. Розкол і утворення старообрядників.

Під час воєнного стану дуже важливо зберігати мир і єдність серед людей. Неприпустимо зараз загострювати такі питання, які можуть стати каменем розбрату серед українців, адже перемога досягається в єдності.

Міф 1. Увесь західний світ відзначає Різдво Христове 25 грудня.

У західному світі також легалізовані одностатеві шлюби і легкі наркотики. Нам варто теж так робити?

Святкування за новим стилем у деяких Православних Церквах було запроваджене не так давно — лише 100 років тому, в 1923 році, та ще й за підозрілих умов. Константинопольський патріарх Мелетій IV, який, як пишуть, був масоном, підтримував активні зв’язки з англіканською церквою і вирішив у якості дружнього кроку до «порозуміння» з нею запровадити новий календар у Константинопольській Церкві. Він же писав листи до інших Православних Церков із рекомендаціями вчинити так само. Такі важливі рішення щодо зміни календаря повинні обговорюватись і прийматися всіма Православними Церквами разом.

Цікаво, що патріарх Мелетій — єдиний в історії, хто очолював аж три Православні Церкви: Афінську, Константинопольську та Олександрійську. Перед смертю він також націлювався і на Єрусалимську Церкву, однак не встиг, так що Єрусалим залишився зі старим календарем.

Міф 2. Різдво Христове 7 січня святкує лише росія.

І в Україні, і на росії напруга в електромережі 220 вольт. Нам варто повикидати всі електроприлади і замінити розетки по всій країні на 110 вольт, щоб було не так, як на росії?
І в нас, і в них правосторонній дорожній рух. Нам треба продати всі автомобілі з лівим кермом і купити з правим, щоб було не так, як у них?
У росії і в Україні також є Православна Церква. Нам варто відмовитись від православної віри, лише щоб не було як в росії? А пригадуємо, що православ’я було раніше на київських горах, ніж у московії.

І до речі, не лише росія святкує Різдво Христове 7 січня. Є ще Грузинська Православна Церква, Грецька Православна Церква (значна її частина), Єрусалимська Православна Церква. Єрусалимська і Грецька Церкви існували задовго до російської. Чи сміємо ми сказати, що вони помиляються?

Міф 3. Краще святкувати Різдво 25 грудня, щоб не постити за новорічним столом.

Якщо так, тоді треба починати й Різдвяний піст не 28 листопада, а 15, на 2 тижні раніше. Тоді доведеться святкувати Обрізання Господнє і святителя Василія Великого не 14 січня, а на Новий рік.

Загалом, Новий рік не є якимось важливим священним днем. Його можна відсвяткувати і 14 січня (1 січня за старим стилем). Багато старших людей в українських селах так і роблять.

До речі, згідно православного календаря, церковний новий рік (новоліття) починається 14 вересня (1 вересня за старим стилем). Не дарма ж навчальний рік починається у вересні.

А якщо на роботі новорічний корпоратив і доведеться порушити піст? Просто попросіть благословення у священика, пояснивши ситуацію.

І останнє: насправді ми святкуємо Різдво Христове не 7 січня, а 25 грудня, просто за старим стилем. Коли за григоріанським календарем 7 січня, по суті, в цей день припадає 25 грудня за юліанським календарем.

Тож не варто створювати проблему там, де її немає і де все й так добре налагоджено. Кожен церковний рік — це історія Божественного втілення й порятунку людства, історія святих, які прославились і постраждали за Христа. Це гармонійний і священний симбіоз перехідних та неперехідних святкувань. Не можна так просто брати і бездумно втручатися в цей тонко налаштований годинниковий механізм, інакше може зламатися весь годинник.

І чому ми завжди маємо рівнятися на когось? Ми окрема нація, у нас є власна культура, мова, історія, традиції. Навіщо нам прагнути робити все, як в інших? Хай інші прагнуть робити так, як ми. Українці мають бути прикладом для інших, а не навпаки.

Отець Іван Ткачук

Відповісти

Повернутись до “Статті та інтерв’ю”