Мінея:11 серпня
|
||||||||||
29 липня (11 серпня)
Святого мученика Калиника
На вечірні
На вечірні. На Господи, взиваю… стихири, глас 8:
Богомудрий мученику Калинику, більше за життя бажаючи благочестиво померти, воістину Христову смерть зобразив, звідти і безсмертя отримав і невечірнє блаженство, і вселився туди де чини ангелів і всіх страждальців з радістю перебувають, славний.
Цвіт зцілення виточує, і річкою наповненою праведних дарів, лікуванням безвідплатним, ковчегом священним твоя рака явилася, із неї черпаємо здоров’я вічно живе, що з вірою приходимо, мученику славний, заради тебе дивовижного Бога воістину славимо.
Мученику блаженний Калинику, на невидимих ворогів від невидимого Бога допомогу непереможну маючи, підняв безсмертя перемоги: того, хто хвалився згубити землю і море, боротьбою страждань своїх подолав, витіканням крові своєї потопив.
Слава, глас той самий:
Благочестя поборника, і ворогів губителя, і мучеників співрозмовника, храм Духа Святого, воїна Царя Христа, зцілень невичерпний воістину скарб, вірних утвердження, дивовижного Калиника сьогодні піснями вшануємо.
І нині, Богородичний, глас той самий:
Тіло від крові Твоєї прийнявши, Предвічний Бог Тебе Заступницю показав людям, Чиста. Тому визволи рабів Твоїх від всякої біди і напасті, і від сітей лукавого ворога, і сподоби всім вибраним причасниками сяяння бути, що славлять і поклоняються Тобі.
Хрестобогородичний:
Що за видовище Своїми очима бачу, о Владико? Все творіння утримуєш, і на Дереві піднятий помираєш, всім даючи життя, – Богородиця плачучи промовляла, коли побачила на Хресті піднесеного, що з Неї невимовно засяяв як Бог і Людина.
Тропар, глас 4:
Мученик Твій, Господи, Калиник, в стражденні своїм вінець нетлінний прийняв від Тебе, Бога нашого; маючи бо силу Твою, мучителів подолав, сокрушив і демонів немічні спокуси. Його молитвами спаси душі наші.
На ранній
На ранній. Канон, глас 4:
Пісня 1
Ірмос: Колісниці фараонові, і силу його ввергнув в море Кріпкий в бою; заспіваємо пісню нову, бо Він прославився.
На колісницю духовну сів, бо ж воістину потопив колісниці мисленого Єгипту у струменях крові своєї, мучеників похвало Калинику.
Божественним одягом одягнувшись, мудрий, одяг земний скинув, блаженний, і на подвиг пішов, і ворога посоромив.
Зруйнував сплетені ворога підступи узами страждань своїх, недіючого його повалив на землю, Калинику, і ногами своїми потоптав.
Богородичний: Її пророчий передбачив сонм, як двері Небесні і неопалиму купину, Тебе, Діво Мати Чиста, що Бога народила, ми пізнали.
Пісня 3
Ірмос: Ти утверджуєш грім і твориш дух; утверди мене, Господи, щоб я оспівував Тебе істинно і творив волю Твою; бо нема святого, крім Тебе, Боже наш.
Христовою любов’ю уражений, мученик в подвигах терпівши, взивав: в аромат світу йду, слідуючи страстям Твоїм стражданням крові.
Поза підступами зберігся від стріл зміїних: твою бо п’яту мудрець в ранах натер, і голову свою сокрушив, Калинику, у стражданнях твоїх.
Посік терни підступу мечем духовним, Христової віри необлесливо плід приніс, блаженний, сторицею страждань своїх Владиці своєму.
Богородичний: Невимовного Різдва Ти єдиною Матір’ю була, в утробі Своїй Бога Слова зачавши, Який є раніше Тебе, і молоком годувала єси, Пречиста, як Дитину, Безначального.
Сідальний, глас 3:
Ревність Божественну в душі своїй маючи, славний, беззаконних в суєті терпеливо викрив єси, і наблизився до страждань, пройшов свій подвиг доблесним розумом, мученику Калинику. Христа Бога моли дарувати нам велику милість.
Слава, і нині, Богородичний:
Від Божественного єства не відлучився будучи в тілі в утробі Твоїй, і Бог втілився і явився, Який після народження Тебе, Матір Діву, як і до народження, зберіг Непорочною, єдиний Господь. Його старанно моли дарувати нам велику милість.
Хрестобогородичний:
Нескверна Ягниця, Нетлінна Діва Мати Слова, на Хресті бачила повішеного, Який від Неї без болі народився, по материнські ридаючи, взивала: горе Мені, Чадо Моє, чому добровільно страждаєш, бажаючи визволити від пристрастей безчестя людину?
Пісня 4
Ірмос: Почув слух Твій, Боже, і убоявся; пізнав діла Твої і вжахнувся, Господи: бо Твоїм хвалінням наповнена земля.
Омиваючись в струменях своєї крові, блаженний, явився чистішим духом, і до насолоди безтілесних досяг, мученику Калинику.
Каменем чесним воістину поставився Церкві, і храми ідольські потряс єси, і на землю повалив, неухильним супротивом страждань твоїх.
Смертоносних ворогів облесливість відкинув єси, мученику, словами духовними і душею зміцнений, проти спокус став переможцем.
Богородичний: Нині Тебе купину, яку в Синаї описано, Мойсей великий неопаленою побачив, що Вогонь в утробі носила, Чиста, ми пізнали.
Пісня 5
Ірмос: Засяй мені, Господи, світло Твоїх повелінь, бо Ти є Бог наш, і до Тебе звертаємося, Царю миру.
В грязь нестерпиму посковзнувся, Господи, і в глибину гріхів моїх, і в бурю лютих моїх діянь впав, і до Тебе взиваю: Ти будь мені помічником.
Зі стопами прицвяхованими ніг, мученику, співав єси: на шляху свідчень Твоїх щедро насолодився, Владико, терплячі рани, Страстоположнику, надією на відплату.
Милості єлеєм ти, добре куплю мучення вчинив, свічу свою засвітив, блаженний, тому весь був жертвою непорочною, всепаленням приємним.
Богородичний: Пророків проповідання, і апостолів похвала, і мучеників прикрасою Ти є, Богородице, що Божественне Слово носила невимовно, Пречиста, Яке є раніше віків від Отця.
Пісня 6
Ірмос: Бурею гріховною потопляємий, як у череві кита знаходячись, з пророком взиваю до Тебе: виведи із тління життя моє, Господи, і спаси мене.
Стада твого огорожа непошкодженою від звірів єресі зберіглася: твоїх бо страждань тримаючи тверду палицю, славний, вовків явилася прогонителькою.
Ніч спокуси відійшла стражданням твоїм, і віри доброта засяяла, як сонце в краях, у сповіданні твоїм, славний Тройці поборнику.
Як віри відомий проповіднику, беззаконному викликував з легкістю: чому погрожуєш тому, хто має непом’якшену душевну твердість? Стріли бо безбожних легкі.
Богородичний: Перебуваєш після різдва, Безмужня, як і раніше різдва, Дівою і Нетлінною, бо ж в Тобі таїнство, Богоневісто, незбагненно і невимовно пізнається.
Кондак, глас 2:
Вишнє прекрасне достойно нині унаслідував ти: Христовою бо дуже любов’ю розпалився, і на вогонь, Калинику, насмілився мужньо єси, біля Христа нині перебуваючи, не переставай молити за всіх нас.
Пісня 7
Ірмос: Вогонь палаючий в печі злякався, юнаки зрошені співали: благословен єси єдиний Ти, Боже, отців наших.
Насолоду подай мені мук страхіття, ні вогонь ні рани з істинним Улюбленим моїм мене не розлучать, – взивав мученик.
Опалений, славний, з допомогою Христовою на землю супротивника повалив, і тезоіменитим переможцем мучителя явився,
Диявола посоромив, і ангелів обрадував стражданнями своїми, славний, і до Христа взивав: благословен єси єдиний Ти, Боже, отців наших.
Богородичний: Знищила Різдвом Твоїм, Пречиста Діво, прокляття праматері Єви: бо Ти Матір’ю Владики всіх є, і всім радість виклопотала.
Пісня 8
Ірмос: Все, Владико, премудрістю створив єси, і землі утвердив Ти дно, як знаєш, поклавши основу на водах безмірних; тому всі, оспівуючи, взиваємо: благословляйте, діла Господні, безперестанно Господа.
Радуйся, насолода істинних страждальців; радуйся, прикраса і краса віри; радуйся, світлих мучеників світлоносцю, що облесливість зруйнував стражданнями своїми, і світло засяяв світові, Калинику премудрий.
Мучитель був посоромлений подвигами твого супротиву, переможені були злочинці ранами твоїми, блаженний. Цвяхами ураження твоїх п’ят спокуса спалилася вся, і були знищені ідольські храми, Богомудрий, вогнем страждання твого.
За тих, хто шанує тебе, до Бога прихилися твоєю сміливістю, моли невпинно щоб стадо твоє захистити, визволяючи його від різних сіток облесника, і утверди вірою: тобою бо зростає і зміцнюється.
Богородичний: Духом пророки Тебе, Діву, зобразили: тінь же, і трапезу, і ручку, і свічник, і святу гору, і хмаринку, і скрижалі, ковчег, і жезл, і двері Божественні, ними ж всім людям відкривається древній рай.
Пісня 9
Ірмос: Безмужне Різдво Твоє, Богородице Чиста, Христа Бога нашого піснями невмовкними величаємо.
Виткалася тобі з висоти риза віри, нею ж роздягнув ворога на судищі, славний мученику.
Намагався мучитель спокусити ласками мученика, але він у вірі утверджений.
Як чисте всепалення і приємна жертва, Калинику славний, вогнем подвигів принісся Богу.
Прекрасні ноги твої, страждальцю Калинику, цвяхами прицвяховані і до проповідання Божественного прямуючі.
Богородичний: Як покров Тебе отримали, і пристанище, Чиста, і зброю, і забороло, і завжди тверду надію в бідах.
Життя
Святий мученик Калиник народився в Каликії і був вихований у християнському благочесті. Він жив у III – IV століттях. Глибока віра в Бога і співчуття до заблудлих побудили його не приховувати в собі світло істини, і багато-хто із язичників дякуючи його проповіді навернулись до Христа. Однак в місті Анкирі в Галатії це визвало заздрощі і гнів язичників. Вони схватили святого проповідника, привели до ігемона (правителя) Сакердона, і потребували його смерті. Погрожуючи жорстокими муками, ігемон став примушувати святого Калиника принести жертву ідолам, але святий Калиник не тільки не злякався погроз, а сам просив про муки, які готовий був перетерпіти за Ім’я Христове. Розгніваний правитель вирішив зламати мужність святого сповідника самими тяжкими катуваннями. Святого Калиника, роздягнувши, били воловими жилами, потім підвісили на дереві і залізними крюками стругали тіло до кісток. Бачивши марність цих катувань, ігемон наказав взути святого в чоботи з гострими цвяхами в середині і вести в місто Гангри в Парфлагонії на спалення.
Б’ючи святого, воїни гнали його спереду коней. Шлях був довгим – коні і воїни були знесилені від спраги. Не знайшовши ніякого джерела, воїни звернулися до святого мученика з проханням про допомогу. Святий Калиник, бажаючи зробити добро своїм ворогам, помолився до Господа і вивів із каменю джерело води. Після прибуття в Гангри воїни не хотіли віддавати смерті святого мученика, але, боялися гніву ігемона, розвели вогонь. Тоді святий мученик Калиник сам увійшов у полум’я і там скінчився. Тіло його залишилося непошкодженим, і християни з честю похоронили його.
Переклад ієрея Юрія Пінчука
|
||||||||||